Генетична діагностика онкологічних захворювань

Онкологічне захворювання є одним із найскладніших діагнозів, який може зруйнувати або навіть забрати життя пацієнта. Однак наразі методи ранньої діагностики та персоналізованої терапії значно підвищують шанси на профілактику і лікування пацієнтів.

Спадкові форми злоякісних новоутворень виникають внаслідок успадкованої мутації в одній із копій гена, успадкованих від батьків. Така мутація може передаватися наступним поколінням і створює передумови для трансформації нормальної клітини в злоякісну.

Виділяють два спадкових (зародкових) фактори, що сприяють генетичному ризику:

• Рідкісні шкідливі зміни, які часто називають «патогенними варіантами» або «мутаціями», що порушують функцію відомого гена. Наприклад, патогенні варіанти, такі як BRCA1/2, рідкісні в популяції, але пов’язані з високим ризиком раку протягом життя (висока пенетрантність).
• Більш поширені варіанти, так звані однонуклеотидні поліморфізми (SNP), можуть безпосередньо впливати на регуляцію або функцію гена. SNP є відносно поширеними (частота понад 1% у популяції), але кожен із них незначно збільшує ризик виникнення онкопатології.

Подібна діагностика виконується з метою:

• Оцінки індивідуального ризику розвитку онкопатології: дозволяє виявити спадкову схильність до певних типів пухлин задовго до їх появи та формування персоналізованого підходу до скринінгу для раннього виявлення та/або профілактики виникнення пухлин.
• Проведення цілеспрямованого медичного нагляду: особи з мутаціями можуть перебувати під регулярним спостереженням (наприклад, ранній і регулярний скринінг патологій молочної залози, колоноскопія, МРТ тощо).
• Прийняття рішень щодо профілактики: зокрема, превентивні хірургічні втручання (наприклад, мастектомія при BRCA1/2), зміна способу життя, фармакопрофілактика.
• Планування лікування у хворих на онкопатологію: визначення мутацій допомагає обрати оптимальну таргетну або імунотерапію.
• Оцінки ризику для родичів: виявлена мутація може бути успадкованою, тому члени родини також можуть пройти тестування для визначення потреби у спостереженні чи профілактиці.
• Підтвердження спадкового синдрому: встановлення діагнозу (наприклад, синдром Лінча, Li-Fraumeni, FAP) з подальшим персоналізованим підходом до ведення пацієнта.